Поняття шляхетності як головної чесноти характерного козака у Православному роді є однією з базових основ творення особистості.

Проходячи різні рівні посвят (ініціацій), козак вбирає у себе гармонію світового закону Прави. Відповідно, маючи у душі відчуття предківського родового закону, він вже не може переступити через нього і діяти так, як вимагають неписані, брутальні закони сьогоднішнього суспільства (обдури, вкради тощо…). Стикаючись із підлістю непосвячених, він повинен пам'ятати Закон Воїнів, який зобов'язує із шляхетними (чесними) людьми чинити шляхетно, а з підлими - по справедливості.

У давнину розуміння шляхетності вимагало від Воїна, навіть при з'ясуванні стосунків, вибирати шляхетну зброю (шаблю, меч), а покидьків можна було бити і канчуками. Гідність та лицарство породжує СЛАВУ, славу, яка стає великим надбанням майбутніх нащадків, гордістю предків та доказом безмежної відданості Рідним Богам. Кожен помисел воїна є індикатором рівня його шляхетності, і, відповідно, посвяти. Наскільки відбувається самовіддана праця над власним духом, тілом та розумом, настільки стає досконалим мистецтво бою і життя Лицаря-Воїна. Коли наставав момент істини (випробування чи бою), честь Роду була однією з головних святинь життя шляхетного Воїна. Лише безстрашного та гідного Лицаря-козака вела Мати Слава до війська Перунового, де його з гордістю зустрічали могутні Воїни-предки. Звертаючись до українського лицарства, хочеться нагадати варнові (характерні, притаманні) риси тих, кого покон Рідної Православної Віри відносить до шляхетних родин нашого Роду.

Місце таборування: Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, урочище Бакота (поблизу с. Гораївка)
Період: Заїзд – 1 травня 2008, виїзд – 4 травня 2008.

Табір буде розташований неподалік старовинного скельного монастиря та капища Богині Дани на березі р. Дністер.

В рамках табору будуть виділені 4 групи.
Група А1 – хлопці/чоловіки з посиленою програмою фізичного вишколу.
Група А2 – хлопці/чоловіки
Група Б – Дівчата
Група В – Діти
Група Г – Гості табору.

Умови участі в таборі:

Чи може хтось з вас уявити, що, наприклад, Володимир Кличко подав би заяву у міліцію, якби його пограбували десь на вулицях Мюнхена? Це було б смішно. Але в країні, в якій міліцію очолює ідіот, а армію нащадок Чінгісхана стаються справжні дива…

Можна довго мудрувати, припускати, що це грамотна спланована спецоперація, але… у голови СБУ вкрали гаманець…

Залишається визначити: що смішніше (чи жахливіше), те що в голови Служби Безпеки України вкрали гаманець, чи те що він звернувся в міліцію, щоб його віднайшли?

Чому Арнольд Шварценеггер не вважається одним із найсильніших чоловіків планети – пошуки відповіді на це запитання не давали мені спокою у дитинстві. Я не міг ніяк зрозуміти - чому власник таких величезних та красивих м’язів, не є автоматично і власником величезної сили? Про стероїди я, звісно, чув вже тоді, але це теж нічого не пояснювало, адже усі завжди знали, що м’язи, «чесні» вони, чи «не чесні», - це і є сила. Відповідно: чим більші м’язи – тим більша сила. Я був допитливою дитиною...

Нещодавно, перемикаючи канали свого телевізора, я випадково потрапив на показ якогось
чергового конкурсу культуристів. Густо намащені кремами для автозасмаги та олією, вишкірені "супермени",
стаючи у героїчні пози, демонстрували глядачам свої величезні роздуті мязи. Жіночки та дівчата, напевно, в захваті, від подібних шоу, адже, завдяки вродженій наївності, вони щиро вірять, що бачать перед собою справжні взірці мужності та сили. Насправді ж вони дивляться на слабких та хворих на голову клоунів, що служать живою рекламою для цілої імперії брехні!

Проголошення незалежності Косово більшість неупереджених аналітиків вже охрестили подією, яка здатна «підірвати» світовий устрій, посіяти кривавий хаос локальних конфліктів та стати передвісником третьої світової війни.

Тебе навчають економіці люди, які ніколи не керували підприємством, тобі викладають правознавство люди, які ніколи не були на судовому засіданні, тобі викладають міжнародні відносини люди, котрі бачили іноземне посольство, лиш коли отримували туристичні візи…

Тебе змушують писати нікому не потрібні конспекти, які були актуальними у XVIII-XIX столітті, коли книжки були малодоступні, а комп’ютерів не було взагалі. Тобі викладач 80 хвилин диктує, а ти записуєш те, що написано в книзі. Навіщо? Кому це треба?

В той час, як населення нашої держави залишається незахищеним, посадові можновладці отримують подарункову короткоствольну зброю.

Як заявив народний депутат Геннадій Москаль "Ми потихеньку почали розбиратися з нагородниою і виявили приголомшливий бардак, - заявив депутат. - Ось хто у нас згідно із законом має право нагороджувати зброєю? Президент - згідно закону про державні нагороди, міністр МВС і міністр оборони, але тільки своїх підлеглих - згідно дисциплінарному статуту. У нас же пороздавали пістолети всім підряд. Міністр оборони Гриценко навіть нагородив деяких депутатів з Партії регіонів "за популяризацію НАТО".

Якийсь Сіоністський форум Ізраїлю нагородив пів -України імпортною зброєю. Стали перевіряти, що це за контора така, — виявилось, просто громадська організація російськомовних ізраїльтян. Але у свій час нею керував діючий офіцер Моссада, який в 1995 році попався на шпигунському скандалі в Москві, намагаючись завербувати співробітника космічної розвідки. Так от, колишнє керівництво СБУ, майже вся служба держохорони, яка оберігає Президента, прем`єр, голова Верховної Ради одержали зброю від Моссада. Просто жах якийсь! Керівники контррозвідувальних органів нагороджуються представниками розвідок інших країн, проти яких вони повинні працювати! І більше всього нагороджень — від спецслужб Ізраїлю і Міноборони Грузії. У другому випадку взагалі нонсенс: країна, що має дві зони збройних конфліктів, роздає зброю наліво і направо."

Чоловіки, не здатні відповісти за свої слова, не мають права зватися баями, беками й ханами - вони просто звичайні дехкани. Проте скромність за умов сучасної демократи вважається недоліком і панський титул приміряє кожен, хто лишається без нагляду. З якогось часу українське суспільство утратило імунітет до лідерів низького штибу.

Невпинно повторюємо, що ми - діти козацького роду, але нас, чомусь, не бентежить той факт, що члени запорізького лицарства взагалі уникали мати дітей, тим більше таких, як ми. Якби хоч один запорожець з'явився сьогодні де-небудь на вулиці - сучасна публіка наклала б у штани від страху. Який там „Беркут", яка „Альфа"! Навіть сучасники з міцними нервами жахалися б цього легіона екстремістів і висловлювали свої співчуття їх стар­шинам. Адже мати будь-яку посаду в межах степових вільностей було смертельно небезпечно.

Козак - це не гопак, а (відповідно наукового визначення) вільний та озброєний чоловік. Служити випадковим людям було не в його правилах. Тому основою школи запорізького лідерства була пряма загроза. Перш ніж випинати груди і роздувати щоки, запорожець задавав собі питання: „А чи не затонка у мене кишка?" Маючи багато прикладів, він знав, що завоювати віру суспільства і не виправдати її - віщує вірну загибель.